Евангельская церковь Христианская Надеждаобъединение Украинская Миссионерская Церковь :: Евангельская церковь "Христианская надежда"Евангельская церковь Христианская Надежда
Евангельская церковь Христианская НадеждаЕвангельская церковь Христианская НадеждаЕвангельская церковь Христианская Надежда


духовно-благотворительный комплекс Христианская Надежда




Светлое Радио Еммануил
Главная

Ми здійснюємо:

I. Церковне богослужіння

Церковне богослужіння помісної церкви Богу – це зібрання членів помісної церкви та всіх бажаючих в ім’я Ісуса Христа для загальних молитов, вивчення та проповіді Слова Божого, прославлення Бога в піснях та виконання заповідей Господніх:

«… скличте зібрання! Зберіте народ, оголосіть святі збори…» (Йоіл. 2:15,16),

«І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохії найперше християнами названо учнів» (Дії 11:26),

«То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!» (1 Кор. 14:26),

«Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них» (Мат.18:20), див. також Пс. 39:11, 1 Кор. 11:18, Євр. 10:25, Як. 2:2;

  1. церковні богослужіння прийнято проводити у дні, в котрі відбулися такі євангельські події:
    • воскресіння: (воскресіння Ісуса Христа) «А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба» (Дії 20:7);див. також Лук. 24:1-7, Об’яв. 1:10, 1 Кор. 16:1-2;
    • Благовіщеня: «А Ангел промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус» (Лук.1:30,31);
    • Різдво Ісуса Христа: «І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...» (Лук.2:6,7);
    • Новий рік: «… Край, що про нього дбає Господь, Бог твій, завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року аж до кінця року» (Повт. Зак. 11:12), див. також Лук. 2:21;
    • СтрітенняСеменом Ісуса Христа «І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен…І Дух у храм припровадив його…тоді взяв він на руки Його» (Лук.2:25-30);
    • Хрещення Ісуса Христа: «І охрестившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього» (Мат.3:13-16);
    • Преображення Господнє: «І Він перед ними преобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло» (Мат.17:1-7);
    • Відомий в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму: «… Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!» (Лук.19:29-44);
    • Смерть та Воскресіння Ісуса Христа: див. Мат.26-28,
    • Вознесіння Ісуса Христа: «І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його перед їхніх очей...» (Дії.1:9);
    • Зішестя Святого Духа: «Коли ж почався день П’ятидесятниці…Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дії. 2);
    • День подяки (визначений церквою день після збору врожаю): «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 Сол. 5:18);
  2. в інші дні за рішенням членів церкви: див. Єфес. 5:20, Кол. 3:17;
  3. порядок церковного богослужіння визначає помісна церква.

II. Молитва

1. Особиста та загальна молитва

Молитва – це щире звертання до Бога з подякою та проханнями: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою» (Фил.4:6), см. также 1 Тим.2:1-2:

  1. молитва може здійснюватися на будь-якому місці та у будь-якому положенні тіла, в залежності від обставин: «А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився» (Лук.22:41), «Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди. А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх» (Дії.16:24,25), «І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби» (Йон.2:2), «О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» (Мар.15:34), див. також Дії 20:36;
  2. на церковному богослужінні загальні молитви можуть здійснюватися стоячи або на колінах;
  3. молитися потрібно Богу-Отцю в ім’я Ісуса Христа: «Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам» (Ів. 16:23), див. також Єфес. 5:20;
  4. молитися потрібно:
    • наодинці: «… Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій» (Дії.10:9),
    • спільно: «Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили…» (Дії 4:24);
  5. молитися можна розумом та духом, наповнюючись Духом Святим: «… Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом» (1 Кор.14:15), «А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим» (Юда 1:20);
  6. молитися духом потрібно постійно: «Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих» (Єфес. 6:18), див. також Ів. 4:22-24;
  7. Господня молитва «Отче наш» за рішенням церкви може використовуватися на зібранні, шляхом загального проголошення на початку або в кінці церковного богослужіння: див. Мат. 6:9-13.

2. Молитва за дитину

Молитва за дитину (посвячення) – це принесення дитини перед лице Господнє, з подякою за неї та проханням її благословити:

  1. молитва за дітей здійснюється у присутності батьків – у будь-який зручний для церкви та батьків час: «А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом» (Лук. 2:22), див. також Лук. 18:15-17;
  2. молячись за дитину, священнослужитель бере її на руки або кладе руки на неї: «тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив» (Лук. 2:28), «І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши» (Марка 10:16);
  3. батькам даються настанови у вихованні згідно зі Словом Божим: «А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Єфес. 6:4);
  4. батьки дітей, за яких молилися, обіцяють виховувати їх згідно зі Словом Божим.

3. Молитва за хворого з помазанням оливою

Молитва за хворого з помазанням оливою здійснюється у такому порядку:

  1. сповідь хворого: «Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись» (Як. 5:16);
  2. зміцнення немічного у вірі наставлянням у Слові Божому: «і молитва віри уздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться» (Як. 5:15);
  3. молитва за хворого, під час якої священнослужитель помазує оливою лоб хворого: «Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я» (Як. 5:14);
  4. молитва за хворого з покладанням на нього рук: «тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі… кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!» (Марка 16:17,18).

ІІІ. Піст

Це прояв смиренності перед Богом. Супроводжується добровільним утриманням від їжі та подружніх відносин: «Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням» (1 Кор. 7:5), «Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв» (Лук. 4:2);

  1. до посту потрібно щиро готуватися: «…розв'язати кайдани безбожності, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?» (Іс. 58:6,7);
  2. поститися потрібно з конкретною ціллю: «Змилуйся, Господи, над народом Своїм, і не видай на ганьбу спадку Свого, щоб над ним панували погани. Нащо будуть казати між народами: Де їхній Бог?» (Йоіл. 2:17);
  3. під час посту потрібно читати Слово Боже, молитися та здійснювати справи милосердя: «А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі…» (Дії 10:30), див. також Йоіл. 1:14, Єрем. 36:9-10;
  4. поститися можна самому, окремою групою, всією церквою або об’єднанням церков: «удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами» (Лук. 2:37), «А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі…Як служили ж вони Господові та постили…» (Дії 13:1,2);
  5. пост не повинен мати демонстративний характер: «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони» (Мат. 6:16).

IV. Сповідь

Це добровільне визнання своїх гріхів перед Богом, котре супроводжується покаянням: «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив» (Пс. 31:5):

  1. сповідатися потрібно перед Богом в ім’я Ісуса Христа: «…А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного» (1 Ів. 2:1), див. також Ів. 16:23;
  2. сповідатися потрібно:
    • тим, хто увірував та розкаюється у своїх гріхах: «І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої» (Дії 19:18), див. також Мат. 3:6;
    • членам церкви, котрі згрішили: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:9), див. також Як. 5:15-16;
  3. в окремих випадках потрібно сповідатися у присутності служителя помісної церкви, який вислуховує, наставляє та здійснює загальну молитву: «Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!» (Як. 5:16), див. також 1 Ів. 5:16;
  4. якщо гріх скоєний проти якоїсь людини, то сповідати його потрібно у її присутності: «Тому, коли принесеш ти до жертовника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, залиши отут дара свого перед жертовником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара» (Мат. 5:23,24);
  5. служителі церкви повинні берегти тайну сповіді: «такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні» (1 Тим. 3:9), див. також Лев. 19:16.

V. Заповіді Христа для церкви

1. Водне хрещення

Це заповідь Ісуса Христа, виконання правди Божої, обітниця служити Богу, подібність смерті та воскресіння: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мат. 28:19), див. також Марка 16:16, «А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його» (Мат. 3:13-16), «Того образ, хрещення не тілесної нечистоти позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа» (1 Пет. 3:21), «Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Рим. 6:4);

  1. водне хрещення, згідно з заповідями Ісуса, здійснюється:
    • в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мат. 28:19),
    • повним зануренням у воду: «І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охрестив він його» (Дії 8:38), див. також Ів. 3:23;
  2. щоб прийняти водне хрещення, потрібно:
    • увірувати: «Хто увірує й охреститься, буде спасенний, а хто не ввірує засуджений буде» (Марка 16:16), див. також Марка 1:15,
    • покаятися: «… Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!» (Дії 2:38), див. також Марка 1:15,
    • бути у свідомому віці: «Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охрестилися» (Дії 8:12), див. також 1 Пет. 3:21;
  3. прийнявши водне хрещення, людина стає членом помісної церкви: «Отож ті, хто прийняв його слово, охрестилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!» (Дії 2:41).

 2. Спогади смерті Ісуса Христа («причастя», «переломлення хліба», «вечеря Господня»)

ЭЦе заповідь Ісуса Христа для Церкви: «…Це чиніть на спомин про Мене!» (Лук. 22:19), див. також Мат. 26:26-28, 1 Кор. 1:23-26:

  1. згадування смерть Ісуса Христа сповіщає та нагадує про смерть Господа Ісуса Христа: «Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде» (1 Кор. 11:25,26);
  2. згадування смерть Ісуса Христа символізує єдність християн з Ісусом Христом та один з одним: «Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного» (1 Кор. 10:16,17);
  3. хліб та виноградне вино або виноградний сік символізують тіло та кров Ісуса Христа: «…Прийміть, споживайте, це тіло Моє. А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Мат. 26:26-28), див. також 1 Кор. 11:24-25;
  4. брати участь у вечері Господній мають право члени Церкви Христової, які знаходяться в мирі та святості: «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42), див. також 1 Кор. 11:28-30.

3. Шлюб

Це встановлене Богом об’єднання двох людей протилежної статі для утворення сім’ї: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог…» (Бут. 1:27,28), «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2:24):

  1. про шлюб як Божу заповідь говорить Ісус Христос та апостоли: «А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує» (Мат. 19:4-6), див. також 1 Кор. 7:2, Євр. 13:4;
  2. віруюча людина може вступати до шлюбу лише з віруючою людиною: «Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі» (1 Кор. 7:39);
  3. на шлюб благословляє Церква молитвою, яка супроводжується наставляннями священнослужителя по Слову Божому: «Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі! Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!» (Кол. 3:18,19), див. також Єфес. 5:22-31;
  4. шлюб потрібно оформити згідно з державними законами: «Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців» (1 Пет. 2:13,14);
  5. шлюб неможна розірвати: «Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує» (Мат. 19:6-9), див. також 1 Кор. 7:10;
  6. вдівець або вдова можуть знову вступити до шлюбу, але лише з віруючою людиною: «Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі» (1 Кор. 7:39);
  7. діти у сім’ї – дорогоцінний дар Божий: «діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода» (Пс. 126:3);
  8. батьки відповідають за народження дітей та їх виховання у євангельському дусі, у любові до Бога, до людей, до роботи: «І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю…» (Бут. 1:28), «А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому» (Єфес. 6:4).

 

 Еще в подразделе «У що ми віримо»:

 Еще в разделе «Про церкву»:

 
Объединение евангельских церквей Украинская Миссионерская Церковь духовно-благотворительный комплекс Христианская Надежда молитвенная поддержка, молитва за нужды, молитва благодарения русскоязычная версия сайта церкви Христианская надежда україномовна версія сайту церкви Християнська надія english version of this site