Евангельская церковь Христианская Надеждаобъединение Украинская Миссионерская Церковь :: Евангельская церковь "Христианская надежда"Евангельская церковь Христианская Надежда
Евангельская церковь Христианская НадеждаЕвангельская церковь Христианская НадеждаЕвангельская церковь Христианская Надежда


духовно-благотворительный комплекс Христианская Надежда




Светлое Радио Еммануил
Главная

Нікео-Цареградський символ віри

"Вірую у єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця неба та землі, всього видимого та невидимого.

І в ім’я єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, народженого від Отця раніше всіх століть, Світла від Світла, Бога істинного, народженого, не створеного, одної істоти з Отцем, через Якого все створено; для нас, людей, і для нашого спасіння, що зійшов з небес, прийняв плоть від Духа Святого та Марії Діви і виявився людиною, розіп’ятою за нас при Понтії Пілаті, який страждав та був похований, воскрес третього дня згідно з писаннями (пророчими), який зійшов на небеса та сів біля Отця, та який знову має прийти зі славою судити живих і мертвих, царству якому не буде кінця.

І в Святого Духа, Господа, який дає життя, виходить від Отця, якому поклоняються та якого прославляють рівно з Отцем та Сином, який говорив через пророків. І в єдину, святу, вселенську та апостольську Церкву. Сповідую єдине хрещення у залишення гріхів. Очікую воскресіння мертвих та життя майбутнього століття. Амінь".


Історія Нікео – Цареградського символу віри

изображение первого вселенского собора церквейТрадиція називати сповідування віри «символами» має свою історію. Саме слово «символ», пройшовши конкретну еволюцію, отримало широкий спектр значень – від спільно виконуваної справи до талону на безкоштовне отримання хліба з суспільних засік, далі – до проекту рішення суспільного зібрання. Поняття «символ віри» набуло змісту того, що зараз називається «кредом», тобто віровчення. Спочатку сповідання того, у що вірить людина, називалися викладенням віри, або просто «вірую». Символи віри завжди у короткій, точній та простій формі пропонують головні положення того, що віруюча людина має знати та чому має вірити без будь-яких доказів, просто як предмет віри ще до того, як вона буде допущена до святого водного хрещення.

Символи віри мали колосальне значення як для конкретної людини, так для Церкви. Віруюча людина, як у перші століття християнства, так і сьогодні, повинна була знати, у що вона вірить, щоб виконувати повеління Писання: «А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом» (1 Пет. 3:15).

Можна вважати, що перший символ віри міститься у словах Спасителя, які Він виголосив перед вознесінням: «А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мат. 28:18-20). У теперішній час християнами (католиками, православними та протестантами) використовується формулювання Нікео – Цареградського (Нікео – Константинопольського) символу віри, як уособлення єдності фундаменту віри всіх конфесій християнства. Перша його частина була сформульована у 325 році на соборі у Нікеї, а друга – у Константинополі, на соборі 381 року. В основі Нікео – Цареградського символу віри полягає апостольське віросповідання, сучасна форма якого вперше була зафіксована у записі Цезаря Арльського, але не викликає сумнівів більш давнє походження апостольського символу віри, оскільки він з перших століть християнства використовувався римською общиною християн у таїнстві хрещення. Має назву апостольський тому що він, з одного боку, є найдавнішим формулюванням християнами основ своєї віри, а з іншого боку, підсумовує та озвучує вчення апостолів Христа (Дії 15).

Нікейський символ віри (325 року) став результатом довгої боротьби з єретичними поглядами на природу Ісуса Христа олександрійського священика Арія та його послідовників. У червні 325 року у місті Нікея (тепер Ізнік, Туреччина) відбувся перший спільний з’їзд (собор) помісних церков, який тривав більше двох місяців. На ньому були присутні 318 єпископів та, крім того, багато пресвітерів та дияконів. На І Нікейському соборі єресь аріан, яка проголошувала земну – а не божественну – природу Ісуса Христа, була розвінчана. При цьому Собор включив до символу віри постулат про «єдину сутність» (абсолютну тотожність) Бога Отця та Бога Сина.

Через півстоліття Нікейський символ був прийнятий більшою частиною християнської Церкви і у місцеві формули хрещення були включені його основні визначення. А Нікейський собор став собором, на якому визначились та встановились основні доктрини християнства.

У 381 році Нікейський символ віри був уточнений та доповнений Другим Вселенським собором у Константинополі в частині проголошення божественності Святого Духа та його рівності Богу – Отцю й Богу – Сину, після чого став називатися Нікео – Константинопольським (Нікео - Цареградським).

Прийняття або неприйняття постулатів Нікео – Цареградського символу віри характеризує приналежність або, відповідно, не приналежність церкви до християнського віровчення. У нас можуть бути різні особливості проведення богослужінь, ми можемо збиратися у храмах або костелах з хрестами, а можемо просто в актовій залі чи будинку культури, але ми, християне, завжди будемо єдині і наші серця завжди будуть битися в одному ритмі, не дивлячись на зовнішні відмінності.

Зкачати статтю "Боротьба за істину" про історію написання Нікео-Цареградського символу віри >> 

 

 Еще в подразделе «У що ми віримо»:

 Еще в разделе «Про церкву»:

 
Объединение евангельских церквей Украинская Миссионерская Церковь духовно-благотворительный комплекс Христианская Надежда молитвенная поддержка, молитва за нужды, молитва благодарения русскоязычная версия сайта церкви Христианская надежда україномовна версія сайту церкви Християнська надія english version of this site